fbpx






ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ: Основні етапи


Яка основна мета впровадження точного землеробства? Зрозуміло — економія ресурсів: насіння, добрив, хімікатів, палива і т.д. Досягається це за рахунок використання спеціалізованих методик внесення.

Також заощаджуються кошти завдяки зниженню витрат на придбання і ремонт техніки за рахунок її більш раціонального використання.
Нові технології процесу обробітку грунту, такі як картування врожайності, паралельне водіння і ін. знижують час і трудомісткість процесу.

Диференційоване внесення добрив — один з найважливіших елементів точного землеробства. Воно передбачає, що добрива вносяться вибірково, там, де необхідність в тих чи інших добривах особливо актуальна. Причому застосовується два основних способи: внесення в режимі реального часу і внесення з попередньо підготовленої картою поля.

Найчастіше застосовується другий варіант, тому саме його ми розглянемо.

На 1-му етапі створюється попередня електронна карта поля по забезпеченості грунту хімічними елементами живлення. Це можна зробити  декількома способами, які відрізняються один від одного комбінацією вікорістовуваного обладнання.

Наприклад, можна використовуват дані врожайності, запісані прямо під час збирання врожаю в пам’ять бортового комп’ютеру комбайну. Аналіз врожайності дає можлівість візначити «проблемні» ділянки, тобто ділянки з мінімальнім рівнем врожайності, и саме там відбірати проби грунту для аналізу. Якщо можливості зібрати такі дані немає, то відбірати проби доведеться з усього поля.

На 2-му етапі — відбір ґрунту. Технологія відбору при точному землеробстві полягає, перш за все, у визначенні координат виділених ділянок на електронній карті. Місцезнаходження таких ділянок встановлюється за допомогою високоточного GPS-приймача.

Відбір проб для агрохімічного аналізу необхідно проводити з огляду на вертикальну структуру, неоднорідність грунтового покриву, рельєф і клімат місцевості.

Тут також є, різні методики:

  • випадковий відбір проб — підходить для однорідних полів з невеликими змінами. Даний метод не підходить для точного землеробства, оскільки показує лише середні показники поля;

  • виділення елементарних ділянок на підставі результатів моніторингу врожайності;

  • еталонний відбір проб — добре підходить для неоднорідних полів з великою кількістю змін на поле (пагорби, зміни рельєфу і т.д.). Еталонний відбір проб зменшує  площу обраного поля шляхом ділення його на ділянки розміром 5-10 га. Таким чином, після проведення аналізу повинні будуть дані рекомендації по внесенню добрив для кожної такої ділянки. В ідеалі координати кожного еталонного ділянки повинні бути відзначені за допомогою GPS, або іншим способом, щоб в майбутньому можна було повернутися на нього для відбору проб і внесення добрив. Відбір зразків в одному і тому ж самому місці покаже картину щорічних змін на полі.

Відбір змішаних зразків найкраще проводити навесні, коли на поле ще не внесені добрива і не проведені посіви. Другий термін відбору зразків — після збирання врожаю, коли основний запас доступних поживних елементів вже витрачено рослинами, а відсутність посівів не заважає виконанню робіт.

Найчастіше для відбору змішаних ґрунтових зразків застосовують метод «конверта»: на кожній з ділянок по діагоналі або по «конверту» (4 точки по кутах і одна в центрі) в його 5-ти точках відбирають проби.

Як правило, точкові проби відбирають з орного горизонту грунту, де глибина становить 0-30 см, а відбір проб в заданій точці здійснюється ручним буром або автоматичним пробовідбірником.

3-й етап — лабораторний аналіз грунту. Аналіз може включати тестування грунту на нітратний азот, доступний фосфор, доступний калій, сірку, кислотність грунту (рН), засоленість і вміст органічної речовини (потенціал грунту). Також проводяться аналізи на мікро- і макроелементи, такі як бор, молібден, мідь, залізо, марганець, цинк, кобальт, магній і кальцій, механічний склад (гранулометрія).

За результатами дослідження грунту в лабораторії отримують більш вичерпну та достовірну інформацію про хімічний склад грунту, а також його фізико-механічних показниках. Ця інформація уточнить уявлення про родючість грунту. Крім того, стає можливим створення за допомогою спеціального програмного забезпечення електронної карти поля для точного землеробства.

Як показує практика, існує пряма залежність між врожайністю і вмістом в грунті гумусу, рухомого фосфору, лужно-гідролізуемого азоту. Чим вищий вміст гумусу, фосфору й азоту в ґрунті, тим вище рівень врожайності. Ділянки полів із вмістом гумусу менше 2%, зазвичай, схильні до водної ерозії, коли помітний вихід материнської породи на поверхню. Менш значуща залежність за змістом рухомого калію.

4-й етап — розрахунок дози добрив на запланований врожай. З огляду на рекомендації агрохіміків з ефективного використання добрив проводиться розрахунок норми діючої речовини на гектар.

Розраховані значення норм внесення добрив формують в програмі SMS-Advanced карту-завдання на внесення добрив, що складається з елементарних ділянок, колір яких відповідає заданій нормі внесення добрив у фізичній вазі. Кожен з елементарних ділянок має однаковий розмір (виходячи з ширини захоплення розкидачів) і свою географічну прив’язку.


5-й етап —
диференційоване внесення добрив. Карта-завдання завантажується в бортовий комп’ютер трактора. Під час руху трактора по полю при внесенні добрив бортовий комп’ютер, використовуючи дані позиціонування з високоточного GPS-приймача, зчитує інформацію з карти-завдання і керує положенням дозуючих заслінок, збільшуючи або зменшуючи подачу добрив.

Застосування диференціального внесення способом дозволяє раціонально використовувати дорогі мінеральні добрива, що в порівнянні з традиційним фоновим методом економить значні кошти.